У жодній зі світових літератур немає такого прекрасного сузір’я жінок-письменниць, яке прикрашає українську літературу. У ньому незгасною зорею сіяє ім’я Лесі Українки. Лариса Петрівна Косач. Наша окраса і гордість. Квітка Ломикамінь. Дочка Прометея. Одержима. Волинська Мавка. Донька княжої Волині. Дивоцвіт України. І просто наша Леся…
 

Є люди, як свічки, – 
Згорають, відходять у небуття
Є люди, як зірки;
Горять і світять все життя!

У ЗОШ І-ІІІ ст. с. Соловичі на святковому дійстві, присвяченому Дню народження Лесі Українки, учні нагадали глядачам про особисті погляди, риси характеру поетеси,  і через вірші, діалоги, пісні розкрили її світогляд.

В інсценізації «У Колодяжному» дівчинка Леся (Ковальчук Аліна) у розмові з бабусею (Калюжна Єлизавета) – допитлива, з сильним характером, «щоб не плакать, я сміялась». Обдарована, вивчає не тільки європейські мови, грецьку, латину і уже у юному віці формуються громадянська свідомість: «Нізащо в світі своєї мови не покину!». Дитячі спогади поетеси відтворила Гаврилюк Каріна у  вірші «Як дитиною, бувало…».

Лариса Косач через віки вчить нас бути активними громадянами, робити все можливе заради кращого майбутнього, не зраджувати своїх мрій – впевнено йти до мети:

Мріє, колись ти літала орлом надо мною, –

Дай мені крила свої, хочу їх мати сама…

Леся та Сергія Мержинський… Трагічна, безмежно сумна, але і водночас духовно висока історія кохання, далека від повної взаємності. Сарахман Ірина проникливо прочитала слова, які Лариса писала до коханого, сплітаючи прозу і поезію воєдино, як сплелися в її душі безнадійність і щастя. Зворушливо і емоційно прочитала «Твої листи завжди пахнуть зів’ялими трояндами…» Свитка Іванна. Це лист, який написала Леся на прохання помираючого Мержинського, адресований іншій жінці, про троянди його кохання, які ніколи не зів’януть.

Важко переоцінити світове значення творчої спадщини великої поетеси. Леся Українка створила образи, які залишились навіки вписані у світову літературу. Інсценізація «На шлях я вийшла ранньою весною…», через образи  Мавки (Лебедєва Люба), Музи (Гусарик Ірина), Дон Жуана (Божик Владислав), Кобзаря (Кришмарь Олександр) підтверджує, що творчість поетеси зіткана з різних мотивів світової культури. 

Надзвичайне значення в житті Лесі мала музика. Можливо тому так мелодійно на святі звучали пісні «Голубка» та «Давня весна», на слова Лесі Українки, у виконанні Томашук Анастасії та Лебедєвої Люби.

Сьогодні, як ніколи, актуальним є вірш-звернення до Лесі Українки у прочитанні Ляховського Дмитра:

Дай ніжності, Лесю, бо дуже жорстоке життя, 
Дай сили, бо важко, ой важко буває боротись. 
                                      С.Бусел-Костюк

У Лесі Українки є чому повчитися. Потрібно  дякувати їй, читати її твори, черпати з них волю до життя, непоклінність.

Учитель української мови та  літератури  ЗОШ І-ІІІ ст. с. Соловичі 
Лапчук Світлана Миколаївна